Біблійні пристрасті у сучасному аранжуванні. Примітки до харківського показу опери-реквієму «IYOV»

Коли довкола мишки здіймається незрозуміла метушня, вона засинає. Щоб подумали, що вона померла, і не чіпали. Так само публіка

за Владом Троїцьким

Режисер і передісторія

 

Влад Троїцький до Харкова приїхав за день до прем’єри «IYOV», з самого ранку зустрічався з медійниками та містянами, розповідав про культурне життя, своє місце в ньому та, звісно, привезену оперу.

 

Для протоколу: Владислав Троїцький — режисер і продюсер, засновник Центру сучасного мистецтва «ДАХ» та фестивалю «ГогольFEST», творець етно-хаос-гурту «Даха-Браха», фрік-кабаре Dakh Daughters. «IYOV» — третя опера, що він режисував. Прем’єра відбулася у 2015-му на «ГогольFESTі». До цього були «Мертве місто» (Угорський державний оперний театр) і «Коріолан», а з тих пір з’явився ще «Вавілон».

 

Під час спілкування з харків’янами режисер невимушено зізнається, що нот не знає та до угорського досвіду бачив «дві з половиною» опери. Це не завадило поставити власні, але стало однією з причин звільнення з посади художнього керівника Київського театру опери і балету для дітей та юнацтва.

 

«Я взагалі не збирався жодного «Йова» ставити. І думки не мав. Думав після «Коріолана» залучити професійних композиторів і робити «Енеїду» Котляревського. В принципі, культовий текст для української культури, з іронією, з усім таким. Там кілька частин. На кожну я думав запрошувати свого композитора, щоб зробити шестичастинну оперу в різних стилях», — повідомляє режисер під час промоції своєї третьої опери у Харкові.  

Тексти та лібрето

 

Ілля Разумейко та Роман Григорів були знайомі з Троїцьким — створювали музику до відкриття фестивалю «ГогольFEST». Вони дійсно взялися за «Енеїду», точніше, за латинську її частину. Коли режисер побачив і почув, що в них виходить, запропонував взяти біблійну тему – Апокаліпсис, Псалми Давида або Книгу Йова. Зупинилися на останньому варіанті.

 

Йов — праведник, який позбувся статків і здоров’я, піддавався спокусі та стражданням, витримав усе, не зневірився, за що отримав нагороду. «IYOV» — не просто переказ історії біблійного героя. Це сучасне музично-драматичне й синтетичне дійство, що має елементи традиційних містерії й опери, перформативного й інструментального театрів, що складається з кількох номерів. В їх основі — традиційні піснеспіви реквієму.

 

«Кожен номер відображає ту духовну сутність, яка закладена в біблійному тексті. Але вона може бути трансформована. Наприклад, виконання номеру «Kyrie eleison» («Господи, помилуй») починається як прохання, а закінчується як вимога. Людина не благає, а кричить. Тобто не завжди ці тексти звучать так, як, наприклад, в церкві», — каже композитор твору Ілля Разумейко.

 

Між музичними номерами Єлизавета Курбанмагомедова зачитує фрагменти з Книги Йова. Автори цитують не увесь твір. Наприклад, відсутня частина з полемікою головного героя з друзями. Саме в цьому уривку стверджується думка, що страждання можуть бути не лише покаранням, а й випробовуванням віри.

Виконавці й інструменти

 

«Мені Ілля каже: а можна вам показати свої інші розробки. Підходить до інструменту та починає «ковбасити». І так він це робить, що я розумію, що чую дуже-дуже круту музику. Питаю, що це зараз взагалі було. Він відповідає: а це взагалі моя спеціалізація — я роблю музику для препарованого роялю», — розповідає режисер.

 

Композитори створили музичну партитуру за три тижні. Зізнаються: залишили місце і для імпровізацій, але його небагато. Під час опери Ілля Разумейко та Роман Григорів по черзі грають на роялі (з різних боків), Жанна Марчинська — на віолончелі, й Андрій Надольський — на ударних.

 

«Препарований рояль являє собою відкритий інструмент, у який запихають різні речі, і від цього під час гри — інший звук. Ми пішли трошки далі — використовуємо його як ударний і духовий інструмент. Це вся палітра симфонічного оркестру», — розкриває подробиці композитор твору Роман Григорів.

 

Шість співаків – Мар’яна Головко (сопрано), Анна Марич (сопрано), Олександра Мельє (мецо-сопрано), Андрій Кошман (баритон), Руслан Кірш (баритон), Євген Рахманін (бас) — ще й грають: всередині роялю, за допомогою різних паличок, пальців, дихання.

 

Владислав Троїцький «включився» до створення «IYOV», коли побачив перші напрацювання композиторів: «За щільністю матеріалу я зрозумів, що у публіки, недосвідченої її частини, буде перевантаження. Знаєте, як мишка. Коли занадто багато навколо неї відбувається, вона засинає. Щоб подумали, що вона померла, і не чіпали. Так само публіка: якщо ти її втратиш, занадто багато інформації на секунду часу, і вона — щух. Моя задача була — розріджувати музику, давати глядачу перевести подих». Результат спільної роботи триває десь півтори години, без антракту.

Реакція

За кілька днів до приїзду режисера-новатора в Харкові відбулася містерія «ШЛЯХ.ДОРОГА.ПУТЬ». Влаштували її актори театрів «Публіцист» і МДТ — на підтримку опери-реквієму, яка після довгої гастрольної історії врешті дісталася нашого міста. Перформанс-хода стартувала від вокзалу дитячої залізниці, а завершилася на площі Конституції. Її «містеріальне» втілення — з вершниками, возом, таємничими подорожніми й іншими персонажами — мало довжину близько 20 метрів. На завершення сталося «миттєве згортання із зав’язуванням пуповини народження». Уособлювало це дійство хвилю свіжого досвіду та знання, що йде на Харків.

Власне, спроби оновлення опери не можна назвати оригінальними. Жанру вже понад 400 років, експериментувати з ним почали давно. Наприклад, авангардисти 1920-х створювали опери-скетчі, опери-ревю, опери-репортажі, опери-ораторії тощо.

 

«IYOV» передає сутність класичної опери — масштабного концептуального дійства — за допомогою форм, добре відомих сучасному глядачу — з театру, кіно, кліпів, реклами, концертів. Але їх зрежисоване поєднання захоплює емоції, вихлюпується обговореннями у соцмережах, а заразом розширює глядацький досвід і пришвидшує рух до оновлення театральної культури України.

 

 

Текст: Ганна Старкова

Фото: Михайло Нікіпєлов, Аліса Волкова, Ольга Малахатко.