Енеїда. 20 років потому

Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби: 1992 - 2002:

«Дорогий Юрію Володимировичу… знайомі Вам харківські дітлахи (театр Світлани Олешко) справили невеличкий фурор, привізши пресимпатичну «Енеїду», де вже не просто травестія, а заразом і трансвестія вчинялася (Енея грала дівчинка, а трійко хлопців «забезпечували» решту персонажів): небіжчикові Котляревському, гадаю, сподобалося б. Напередодні 200-ліття (…) така, зовсім немузеїфікована, акція «на вічную пам’ять», що не кажіть, «вселяє»…» «Дорога Оксано… На Олешкову «Енеїду» я  ДУЖЕ цікавий, вона жінка як треба» 1997р.

 

«Арабесківській Енеїді» вже 20 років. Крім Оксани Забужко та Юрія Шевельова вона мала багатьох вдячних глядачів, мандруючи від Харкова до Львова, від Криму до Донецька, від Нью-Йорка до Флориди, від Варшави до Лондона.

Ми шукали тоді відповіді на головні питання. Зокрема, яким має бути український театр? Бо те, що ми бачили довколо себе, було чим завгодно, але НЕ українським театром. У Курбаса чи Хвильового ми спитати не могли. Перша зустріч із професором Шевельовим в Нью-Йорку була занадто короткою. Тож довелося звернутися до Котляревського. Оскільки він зробив початок нової української літератури настільки веселим, вітальним і беззаперечним, ми повірили, що новий початок нового українського театру має бути саме таким.

Ми шукали еквівалентів, перекладаючи Котляревського мовою театру, роблячи бурлеск та травестію на сцені за його підказками, але також озираючися на весь світовий театр, про який читали та чули. Нам видавалося, що театр, який творив Котляревський, був дуже веселим, живим та зовсім не провінційним. А нам хотілося творити саме такий театр. Ми думали про те, чи сподобалася  б наша вистава Івану Петровичу, особливо, коли грали в Полтаві та заходили до нього в гості. Сергій Жадан навіть «переложив» для нас отого замученого совєцькою школою «парубка моторного» назад гекзаметром: «Бувши козак хоч куди і парубок бувши моторний вдався Еней на все злеє бурлаків усяких завзятіш…» Нам страшенно хотілося, щоб Котляревський принаймні посміхнувся.

Над першою версією вистави працювали: художник - Володимир Проскуряков, хореограф - Леонід Марков, хормейстер - Наталя Руденко, актори - Наталя Цимбал, Руслан Никоненко, Дмитро Туркевич, Михайло Озеров, Армен Калоян, Вадим Коробка.

Зробити нову версію вистави нас спонукала Тетяна Терен на замовлення Книжкового Арсеналу. Хореограф - Анна Винограденко, актори: Олена Хомутецька, Ярослав Подшивалов, Ярослав Войтенко, Дмитро Герасимчук, Діана Кіпрач, - працювали з не меншим ентузіазмом, ніж перша команда.

Молодих акторів зараз озвучують Місько Барбара та Наталя Цимбал, для яких це новий досвід та можливість подивитися на себе самих двадцять років тому. Виявляється, це весело.

Вистава відбудеться в театрі “Арабески”, за адресою Громадянська 25/5, вхід в арку зі сторони Харківської набережної.

Подія в FB Енеїда. 20 років потому

Акредитація та бронювання місць за телефоном:

+38 095 135 21 70

Благодійний внесок: 100 грн. Студенти: 70 грн.